Зеленський дрейфує у бік ідей Порошенка

Президент Володимир Зеленський у нещодавньому інтерв'ю заявив про те, що окуповані райони Донбасу, а також захоплений РФ Крим ніколи не буде російською територією і порадив тим, хто зараз живе на тимчасово окупованому Донбасі, розібратися в собі і відповісти на питання, хто вони: українці чи росіяни.

"Любиш Росію і вважаєш, що все життя відчував, що територія України - це Росія, якщо ти так відчуваєш, то в ім'я своїх дітей і онуків вже потрібно їхати і шукати собі місце в Росії - це правильно", - зазначив Зеленський.

Якщо аналізувати цитату президента дослівно, а не її інтерпретації, то в принципі все лягає у логічну канву позиції більшості українського суспільства. Тут йде мова про те, що у випадку, коли хтось не сприймає українську державу, то очевидно, він, якщо хоче, може кудись виїжджати.

Нагадаю, що у 1991 році близько 92% українців, які взяли участь у референдумі, проголосували за українську державу – тобто, 8% проголосували проти. І на початку 90-х відбувся добровільний переїзд що з території Росії в Україну, що з України до Росії людей, для яких більш важлива інша державність. Це абсолютно нормальні речі, усе відбувалося в мирний спосіб.

У цьому плані, якщо мова йде про добровільний вибір місця поселення з власної точки патріотизму, то в тому, що сказав Зеленський, немає нічого ненормального і навіть нового. Зрештою, це право будь-якої особи – знаходити собі місце проживання за своїм бажанням.

У контексті окупованих ЛДНР, зрозуміло, що тут не все так просто. Бо тут треба зважати на те, як це сприймуть не в Росії (її думка як країни-агресора нас цікавить найменше), а на самих окупованих територіях громадяни України.

Вага будь-якого слова державного діяча (а, тим більше, президента) величезна і тут уся справа у інтерпретації сказаного – як це подати в голови тих нейтральних громадян, які зараз перебувають під контролем окупаційної влади. Для нас небезпека саме у цьому – у тому, як це буде інтерпретовано і масово подано через російські засоби масової інформації на окупованих територіях.

Звичайно, така масована пропагандистська атака з боку росіян у даній ситуації небезпечна. Бо підстав говорити про те, що з промовою Зеленського щось не так, немає, однак РФ усе одно "окучує" уми громадян, які знаходяться на окупованих територіях. Тому я б не зважав на російську реакцію – щоб не говорили українські політики, у них є одне завдання – обробити сказане так, щоб люди ненавиділи Україну. Тож тут нам важливо показати, що для всіх, хто хоче бути українськими громадянами, Україна розкриває обійми, незалежно від мови, регіонального походження, політичних поглядів.

читайте такожЧи знесуть Зеленського за технологією МайдануТакож варто зазначити, що заяви Зеленського суперечать духу формули Штайнмаєра, яка намагається якраз впровадити в український політичний простір ці території без будь-яких спроб очищення від ворожих елементів. Саме у цьому і була небезпека формули Путіна-Порошенка у вигляді Мінських угод.

Але проблема Зеленського у тому, що його свого часу обирали як центристський проект проти двох крайнощів – російського націоналізму, який асоціюється з Медведчуком, Бойком та ОПЗЖ, який асоціюється чомусь із Порошенком. За два роки реально центристської ідеї того, як об’єднати Україну і зробити її прогресивною, модерною і перспективною нацією, команда Зеленського не дала. Тому якщо не виробив власної ідеї, доводиться користуватися ідеями опонентів. Відповідно, Зеленський усе далі дрейфує в ідейному плані до середовища, із яким він боровся на виборах.

Нотки цього впізнавані – можна сказати, що об’єктивний процес одержавлення (бо Порошенко теж не одразу ним став). Якщо об’єднавчої ідеї команда Зеленського не спромоглася спродукувати, то він змушений користуватися ідеями свого попередника - що, власне, і відбувається.

Олександр Доній, політичний аналітик, голова Центру досліджень політичних цінностей, колишній народний депутат України, голова мистецького об'єднання "Остання барикада", спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред