Ситуація з Навальним почалася набагато раніше остаточного наміру Кремля його знищити. З моменту його отруєння вже пройшов рік і за цей час він вже пройшов реабілітацію, повернувся, опинився у в'язниці і ось тепер Мосміськсуд оголосив його фонд і штаби екстремістськими організаціями.
Це - не остаточна перемога Путіна, але це дуже важливий етап. Тому що прийняте рішення має три вагомих наслідки.
Перше стосується багатьох людей, які брали участь в русі ФБК. Навіть якщо вони в якийсь період відійшли від нього, вони все одно опиняються під загрозою, оскільки тепер виходить, що вони мали відношення до екстремістської організації і їхня діяльність тепер може бути криміналізована державою.
Крім того, закон влаштований так, що він створює загрозу навіть для тих, хто не брав участь в ньому прямо. Наприклад, якщо люди всього лише відправляли донати або надавали консультативну підтримку - наприклад, висловлювалися в соцмережах на його підтримку.
Другий момент - доля самого Навального. Всі розуміють, що зараз він сидить у справі про порушення режиму домашнього арешту. І цей закон і зроблений для того, щоб відкрити можливість порушити проти Навального справу, в результаті якої він опиниться у в'язниці на довгі роки, оскільки покарання за екстремізм передбачає великі терміни. Якоюсь мірою це рішення навіть можна вважати перемогою Навального, адже це доводить, що Кремль не зміг знайти в його діяльності нічого, що можна було б кваліфікувати як економічний злочин. Фактично для нього не знайшлося статті, тому і довелося кваліфікувати всю його організацію як екстремістську для того, щоб розправитися з ним остаточно.
Третій момент в тому, що цей закон стосується всіх громадян РФ. Адже якщо законодавці можуть так довільно розширювати поняття екстремізму, то в такому випадку вони можуть маніпулювати чим завгодно і, врешті-решт, виявиться, що криміналізувати можна без будь-яких меж. І якщо Конституційний суд цього не спростовує, то треба вважати, що закону в Росії взагалі немає.
Політичний режим Путіна зазнає радикальних змін після внесення поправок до Конституції. Путін перетворює Росію на воєнізовану фортецю, готову до довгої війни із Заходом і саме тому всередині країни громлять будь-які прояви нелояльності і якоїсь критичної активності. Так, Кремль по суті витіснив з Росії ряд видань, які раніше оголосив іноземними агентами і кожні два місяці розширює список небажаних організацій.
На цьому тлі громадянське суспільство зробити практично нічого не може, тому що всі усвідомлюють, приблизно, що силові можливості держави далеко перевершують будь-які можливості протесту. Тим більше, що у громадян РФ є поруч наочний приклад Білорусі - вони бачать, наскільки жорстокими можуть бути дії проти громадян і розуміють, що кремлівський режим точно так само піде на них, як на білорусів пішов режим Лукашенка.
І в цьому сенсі немає підстав для того, що теперішні дії Кремля можуть стимулювати будь-які протести. Суспільство абсолютно знесилене картиною всевладдя правлячої верхівки з широким колом силовиків, цивільних адміністраторів, які готові брати участь у цій репресивній політиці.
читайте такожПутіну чертовски щастить, або чому Кремль не буде паинькойЄвропейські країни, безсумнівно, цим схвильовані, що добре видно по заявам європейських політиків. Але питання в тому, чи піде за цим хвилюванням політична реакція - якийсь пакет дій, які може зробити Європа спільно з США. І напрямок відповіді колективного Заходу стане зрозумілим після європейського турне Байдена. Тому що тут потрібна реакція не тільки на Кремль, а на сукупність того, що відбувається в Східній Європі - на загрозливий альянс Лукашенка і Путіна.
І найбільше на сьогодні питання - що саме буде за межами санкцій. Тому що санкцій за інерцією від Заходу вже недостатньо. Найбільш дієвими тут могли б стати заборони, що стосуються високих технологій, які б позначалися на відставанні РФ від розвинених країн.
Але варто відзначити, що Захід стоїть перед важким вибором. Росія - це країна особливого становища: постійний член Ради Безпеки ООН і ядерна держава. І, на відміну від багатьох інших країн, проти яких можна застосовувати санкції або жорсткі політичні заходи, з Росією вони будуть парадоксальними. Але при цьому у ЄС немає іншої можливості - якщо зараз не будуть прийняті нові кроки щодо вирішення проблеми, то історичний крок буде пропущений і вже через кілька років може виникнути ситуація, подібної до тієї, що вже була під час Мюнхенської угоди. І тоді Кремль відчує себе більш впевнено і продовжить будувати обложену фортецю і опиниться в положенні агресора, що загрожує світовій стабільності.
Олександр Морозов, політолог, співробітник Центру російських досліджень Бориса Нємцова (Карлов університет, Прага), спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
