Президент Афганістану Ашраф Гані залишив країну.
Поїхав і віце-президент Амрулла Салех.
Втекли і колишні "зірки", згаслі легенди 1990-х Абдель-Рашид Дустум і Атта Мухаммед Нур.
Не менш відомий "гератський лев", лідер народного Ополчення Герата Ісмаїл Хан був зданий талібам особистою охороною, і незабаром підписав заяву про підтримку бойовиків.
Ніякого нового Ахмада Шаха Масуда не знайшлося, щоб мобілізувати анти-талібський опір. Його і зовсім не було з самого початку - це одна з причин поганої організації оборони міст.
Ашраф Гані на цю роль не підходив. Його не дуже люблять в Афганістані, а його бажання зберегти владу за всяку ціну не раз призводило до відкритих конфліктів з регіональними елітами, партнерами по уряду та етнічними меншинами. Коли настала година "Х", вони закономірно кинули його, залишивши наодинці з "Талібаном".
читайте такожТалібан захоплює весь Афганістан, призначена дата зміни владиМирне захоплення влади в Кабулі було надзвичайно важливим для талібів як спосіб міжнародної легітимізації. Так вони (хоча б формально) виконують свою частину домовленостей із Заходом - не штурмувати Кабул.
Обраний тимчасовий перехідний уряд на чолі з громадянином США Ахмадом Алі Джалілі - це теж красивий і тонкий маневр, який повинен створити видимість мирного транзиту влади і закласти основу для легітимного приходу адміністрації "Талібану" на чолі з Абдель-Гані Барадаром - лідером помірного крила талібів, який вів всі переговори із зовнішніми гравцями за останні кілька років, включаючи Росію, Китай, США, Іран, Пакистан і Туреччину.
Ось так ситуацію в Афганістані обіграли, щоб все виглядало більш-менш спокійно.
Не можу сказати, що США програли щось у стратегічній перспективі. Хіба що, вони отримали сильний репутаційний та іміджевий удар як країна-партнер через незграбну організацію виведення військ і недооцінку військової потужності "Талібану".
А ось реальні втрати в глобальному масштабі - це вже предмет аналізу на потім, коли стане ясно, хто і як зайде в постамериканський Афганістан і, головне, закріпиться там надовго.
Поки що, в найбільш виграшних стартових позиціях знаходяться Китай, Пакистан, Іран. Росія і Туреччина теж на порозі, але їм треба вирішити завершити вибудовування конфігурації своїх відносин з новою владою талібів.
У Індії і країн Центральної Азії ситуація не така райдужна, занадто багато невизначеності і ризиків в області безпеки. Це буде змушувати їх тяжіти до тих центрів сили (Москва, Вашингтон, Пекін, Анкара або Тегеран), які зможуть стати ефективними гарантами безпеки і каналами зв'язку з керівництвом "Талібану".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
