Знову у Верховній Раді йдуть баталії через "мовне питання", цього разу – через законопроекти, що скасовують норму про українську мову в трансляції телесеріалів, рекламі та політичній агітації.
Якщо говорити про те, чому і при Зеленському спливла ця болюча для України тема, то тут є дві причини і два аспекти нинішніх процесів.
По-перше, коли мова йде про можливість дубляжу серіалів російською мовою, то це в інтересах кіновиробництва. У команді "зелених" є досить ефективні лобісти медіа-груп, які займаються виробництвом серіалів. Їх інтереси очевидні: серіал на державній мові просто неконкурентоспроможний, його набагато складніше продати іншим державам, ніж серіал російською мовою. Тож це питання бізнесу.
По-друге, є суто політичний аспект нинішніх мовних суперечок. Частина депутатів (той же Бужанський з Дніпра і Шевченко із Запоріжжя) – мажоритарники, і вони будуть діяти відповідно до настроїв виборців на їхніх округах, а там не в захваті від "лагідної українізації", яку проводить команда Зеленського, по суті, продовжуючи курс, розпочатий при Порошенку.
Соціологія показує, що певні поліпшення позицій Зеленського на заході і в центрі спостерігаються (рівень підтримки там виріс на 4-6%), а по сходу – нуль. На південному сході у Зеленського назрівають великі проблеми, і багато в чому вони пов'язані з гуманітарною політикою. Оскільки багато жителів цих регіонів розраховували, що Володимир Олександрович буде проводити більш адекватну гуманітарну політику, але так не сталося, і це, безумовно, буде бити по Зеленському.
Відмовляючись від свого базового електорату, від даних йому обіцянок і надій, Зеленський робить помилку. У підсумку, той електорат, на який він розраховує, не відповість взаємністю на виборах.
Зате сьогодні ті, хто голосував за Порошенка і Євросолідарність, з цікавістю почали дивитися на Зеленського. Але це зовсім не означає, що ці люди побігли під зелені прапори. Від Зеленського чекали більш поміркованої і виваженої гуманітарної політики, а не просто косплея Порошенка. Адже у тих, кому важливий "армовір", залишився Порошенко.
Взагалі, українізація у нас набула дивного характеру: ми стартували з декомунізації, проте тепер фактично спостерігаємо дерусифікацію, за якої не стільки ратують за українську мову, скільки намагаються витіснити все, що пов'язано з Росією та її культурою. Таким чином, триває політика зміни ідентичності українців.
Якщо аналізувати те, як поводяться наші "провайдери українізації", то стає очевидно, що їхні дії і політика, яку вони проводять, не сприяють посиленню країни і зміцненню держави.
У будь-якому випадку, вся ця історія закінчиться черговим політичним скандалом. І як би "слуги народу" не намагалися показати себе патріотами України, все одно їх оголосять "агентами Путіна". Тому законодавчі ініціативи Бужанського і Шевченка шансів не мають.
Провести можуть ту частину, яка пов'язана з бізнесом і фінансовими інтересами тих, хто продюсує серіали. З другої-третьої спроби продавлять ці рішення. А от все те, що пов'язано з політично мотивованими законопроектами і поправками, це зараз без шансів.
Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
