Секретар РНБО Олексій Данилов вважає, що Україні слід позбутися кирилиці і перейти на латиницю, а діти з садочка повинні вивчати англійську. Однак ідея про відмову від кирилиці і перехід на латиницю абсолютно дурна і недоречна. Це щось із розряду спроб перефарбувати собаку в вовка.
Втім, ця ідея цілком лягає в стратегічний курс максимального відриву України від усього, що пов'язує її з Росією, в тому числі і від кирилиці.
Однак будь-яку ініціативу слід розглядати з точки зору того, що дасть її реалізація країні. А в результаті такого кроку Україна більше втратить, ніж здобуде.
По-перше, всі ті, хто говорив і писав російською, так і будуть говорити й писати, а от розкол в українському суспільстві поглибиться. При цьому частина регіонів України, які тяжіють до Польщі, Румунії та ін., скористаються такою можливістю – там латиниця зайде. Натомість південний схід відреагує передбачувано, якщо не застосовувати там фактор адміністративного тиску і квот. Подивіться хоча б на запити українців у Google – більшість із них російською мовою, а це більш ніж наочно.
По-друге, політика просування української мови у нас така, що молодь в Україні достеменно не знає ні української, ні російської. І навіть після 11 років обов'язкового вивчення в школі української мови, молодь говорить суржиком, далеким від еталонів української мови, адже в побуті і сім'ї діти продовжують говорити російською. А якщо до цього додати ще й перехід на латиницю, то українська молодь і писати розучиться, а рівень знань у нас відповідатиме рівню знань людей у країнах "третього світу".
Що ж стосується ідеї про обов'язкове вивчення в дитячих садках і школах англійської мови нарівні з українською, то ідея, в принципі, нормальна і здрава. Я завжди виступав за те, що українцям потрібно добре знати, як мінімум, три мови: українську, російську та англійську. Однак без мовної практики ці знання ляжуть мертвим вантажем. У радянській школі теж англійську вчили з четвертого-п'ятого класу, але рівень залишав бажати кращого. Якщо ми введемо англійську з дитячого садка, без мовної практики це буде позбавлено сенсу.
читайте такожЧому Україні категорично не можна переходити на латиницю
До того ж, виникають питання – за чий рахунок цей банкет, і де взяти стільки вчителів англійської мови. Всі ті, хто добре володіють англійською, знаходять себе в туристичних фірмах, бізнесі та інших сферах, де платять на порядок більше і ставлення до фахівців краще. А в школи і дитсадки – давайте реально дивитися на речі – люди працювати не підуть.
Крім того, як політтехнолог можу сказати, що подібні вкиди завжди отримують великий резонанс – це елемент інформаційного спину, коли вкидаються гучні заяви, щодо яких потім кілька днів сперечаються і дискутують на ток-шоу, а за цей час владою робиться щось інше, чому вже не дістається стільки уваги, скільки цій недоречній і дурній заяві. Зокрема, на порядку денному у нас тарифне питання – воно через місяць стане руба. Це одна з болючих тем і одна з тих обіцянок президента (знизити тарифи вдвічі), про які народ пам'ятає. Але за фактом тарифи на тепло ми можемо отримати вдвічі більші. Можна здогадатися, як на це відреагують люди.
Наскільки реалістична ідея переходу на латиницю в Україні? У нас можливо все – "мы рождены, чтоб сказку сделать былью". Імовірність цього мінімальна, проте виключати нічого не можна, адже речі, які ще десять років тому нам здавалися фантастичними, сьогодні стали нашою реальністю. Втім, сподіваюся, що до реалізації цієї конгеніальної ідеї справа не дійде.
Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
